Масловата  Н.М.

Богурська  С.С.

Попівська  загальноосвітня  школа І – ІІ  ступенів

2014 рік

Мета:   Зміцнювати  почуття  національної  гордості  учнів,  виховувати  почуття  патріотизму,  любові  до  рідного  краю, добра ,  віри  і  правди  для  єднання  України;  розуміння  причетності  до всіх  подій ,  які  відбуваються  в  нашій  державі;  усвідомлення себе  дітьми  великої  нації,  з  глибоким  історичним  корінням,  високою  культурою  і  мораллю; формувати відповідальність перед  суспільством , переконаність  у  нетлінності  духовних  скарбів  народу,  прагнути  до  усвідомлення  учнями  жити  в  мирі  та  злагоді  з  рідними,  близькими  людьми,  іншими  народами,  державами. 

Обладнання:  Книжкова  виставка «Україна  на  карті  світу»,  вишиті  рушники,  національна  символіка,  плакати  з  надписами:

«…Свою  Україну  любіть,

Любіть  її  во  врем’я  люте,

В  останню  тяжкую  минуту

За  неї  Господа  моліть…»,

«Хто  людям  добра  бажає,  той  і  собі  має» (українське  прислів’я),

«Де  мир  у  сімействі,

Там  мир  і  тишина,

Щасливі  там люди,  блаженна  сторона » (Г. Сковорода),

 комп’ютер,  фонограми  пісень  про  Україну,  про  мир.

Вчитель.  Земле  моя  рідна,  ти  завжди  прекрасна!  І  в  біло – рожевому  вінку  з  весняних  квітів,  і  в смарагдовій  накидці  з  зелених  шат,  і  в золотому  багрянці  щедрої осені,  і  в  сріблі  сніжної  зими.

         Рідна  земля  -  це  моя рідна  Україна,  наша  Батьківщина,  наш  рідний  край.  Ось  уже 22  роки  наша  Вітчизна  -  незалежна  суверенна  держава,  яка  впевнено  вступила  в  нове  століття.  Бути  свідками,  учасниками  подій,  які  відбуваються  в країні  і  розповідати  про  це  своїм  нащадкам  -  це  велика  відповідальність.

Відродження    духовності  та  єдності  -  одна  з  найважливіших  умов  становлення  народу  України  як  нації.  Вічний  символ  українства  -  золотий  колосок  пшениці,  що  тягнеться  до  чистого    неба,  сьогодні  повинен  бути  символом  миру,  злагоди,  доброти  і  людяності.

1учень. Велична  і  свята,  моя  ти  Україно,

Лише  тобі  карать  нас  і  судить.

Нам  берегти  тебе,  Соборну  і  єдину,

І  нам  твою  історію  творить!

2учень. Рідна  мати,  Україно!

Подивись,  твої  сини

Вже  посіяли  Свободу,

Вже  колосяться  лани.

Ті,  із  кого  кепкували,

Насміхались,  як  могли,

Знов  народом  гордим  стали,

Перемогу  здобули.

3учень. Маємо  сонце,  маємо  море,

Маємо   Київ  і  Дніпро,

Маємо  землю  свою   неозору,

На  якій  колоситься  добро.

Синьо-жовтий  прапор  маєм

І   Володимирський  тризуб,

Дон  і  Сян  їх  обіймають.

Ми –  народ- великолюб!

(Звучить  пісня «Україна» вірші  та  музика Т. Петриненка)

1ведучий . Всі  ми  тут  присутні  -  велика  родина,  ми  діти  одного  батька,  нашого  Отця  небесного. Нас  в  єдину  сім’ю  об’єднала  під  своїм  блакитним  небом  ненька – Україна.  Як  нам  легко  ступати  по  рідній землі,  набиратися  від неї  міцного  здоров’я  і  богатирської  сили. 

2ведучий. Ми  п’ємо  джерельну  воду  України,  кожен  день  земля – мати  всіх  нас  годує  насущним  хлібом.  Запам’ятайте,  незважаючи  на  те,  скільки  в  кого  грошей,  ми  всі  дихаємо  одним  повітрям.  Отже, дійсно,  ми  всі  родина,  бо  в нас  спільна,  єдина  заступниця   -  Матінка  Божа.

         1ведучий.Що  цінує  людина  найбільше?  Любов до  рідної  землі  чи  родини?  Кожен  із  нас  іноді  робить  вибір,  а  яким він  буде -  залежить  від  вас.  Коли   ж   обставини  складаються так,  що  потрібно  покинути  рідний  край,  не  забувайте,  де  ви  народилися,  бо  недарма  мовиться :  «Там  земля  мила, де  мати  народила!».

         2ведучий. Усе  на  світі  робиться  недарма.  Якщо  ми   мали  честь  з’явитися на  світ  в  Україні,  значить  на  те була  воля  Божа,  а  наше  завдання полягає  в  тому,  щоб  принести  найбільшу  користь  неньці – Україні.  Історія наводить  безліч  прикладів  жорстокої  зради,  яка  мала  страшенні  наслідки  для  нашого  народу,  і  безмежної  відданої  любові  до  Батьківщини.

1учень.  Ідея     єдності   стала   загальнонаціональною   мрією,  невід’ємною частиною   всіх   українських   визвольних    програм    наступного    періоду. 

Величезні     жертви,     віддані   на  вівтар  волі   та   незалежності, навчили українських  патріотів   всюди, куди  б не закинула їх доля,   бачити    в своїх 

мріях і боротися за єдину соборну, вільну та незалежну Україну.

2учень.День 1 грудня 1991 року назавжди залишиться важливою датою в

 історії   українського народу,    бо   саме   тоді вільним    волевиявленням 

громадян було   підтверджено   Акт проголошення незалежності України, 

прийнятий Верховною Радою.  Наш  народ  використав  свій історичний шанс  мирним  демократичним  шляхом  реалізувати  ідею   відродження  перерваної національної державності. Всеукраїнський референдум поклав 

початок розбудови суверенної України.

3учень. Як  наслідок    республіканського    референдуму,   у наступні   роки 

становлення    суверенної   України   було   продовжено.   28 січня 1991 року 

національний      синьо  -жовтий  прапор   отримав   статус     державного. 

15 січня   1992   року    державним      Гімном   України        стала        музика   композитора М.Вербицького на слова П.Чубинського  «Ще  не     вмерла  Україна..».

Звучить  Гімн  України.

 19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила Тризуб

 як малий герб України. Національна символіка перетворилася  на  державну.     У 1996 році було ухвалено Конституцію України. 

4учень. Але незалежність України не була нам подарована. За неї боролися,

 а часто  і  віддавали свої життя тисячі українців. І це не лише    десь        там,      у далекому XVII ст. 

За    незалежність   України   боролися  і  в ХХ ст.. Це  були   українці ,   яких 

Радянська    влада    за  їхні  переконання    на десятки років кидала до тюрем,     концтаборів, гнала на заслання. 

Але без їхньої   боротьби сьогодні, можливо, не було б і незалежної України.

5учень. Ми знаємо з  історії,  що  наша  земля  не  раз  зазнавала  нападів  ворогів – загарбників.  І  при  цьому,  в  першу  чергу,  страждала  сім’я.  Дітей  відривали  від  батьків,     молодь - від рідної  материнської  мови,  калічили  самобутню  культуру  української  родини.

6учень. Звичайно,  не  завжди є  лад  у  сім’ї.  Батьки  і  діти  можуть  іноді  сваритися, але  робити  за  законами  любові,  а  не  за  законами  ненависті.  І  кожен  повинен  навчатися  прощати  і  вміти  просити  пробачення,  якщо  чимось  образив  рідну  людину.

7учень. Люди  різняться  багатьма  рисами:  досвідом,  характером,  вдачею…  А  як  же  можна  досягти  між  ними  взаєморозуміння,  злагоди?

Поводити  себе  так, як  хотів  би,  щоб  поводились  з  тобою.  Бути  гуманним, доброзичливим,  толерантним,  поважати  думки  та  інтереси  інших,  ніколи  не  ображати  і  не  принижувати ,  цінувати  людську  мораль,  яка  сповідує в  собі  -  добро,  милосердя,  мир,  злагоду.

8учень. Ми  зобов’язані  поважати  і  любити  ближнього,  бо  живемо  на  одній  планеті.  Ми  повинні  допомагати  один  одному,  не  чинити  зла,  робити  людям  добро.  Треба  жити  в  злагоді і  мирі  в  родині,  державі,  світі.

Звучить  пісня  «Не  забирайте  сонця  у  дітей»

5учень. Рідна земле моя,

Я листок твій зелений

Пісня в шелесті трав ,

Промінь сонця в росі

Я з грудей твоїх п’ю,

Україно, натхнення.

Я спішу до землі,

Що цвіте у красі.

6учень.Скільки світлих доріг

Ти для мне відкрила

До високих зірок у широкі поля.

У мені твоя кров,

У мені твоя сила,

Найдорожча з усіх,

рідна земле моя!

Звучить пісня «Мій  рідний  край» вірші  та  музика  Н.  Май

  7учень. Боже-Отче  всемогутній,

Захисти коханий край!

Дай нам вийти у майбутнє,

Мужність і сміливість дай!

8учень.Захисти нас від свавільних

Хижаків, жорстоких, злих,

Захисти від божевільних,

Від Чорнобилів нових!

 9учень. Хай собори на руїні

Стануть там, де Ти прорік.

Незалежній Україні –

Учні  разом. Слава нині і повік!

Звучить  пісня «Україна » із репертуару  Катерини  Бужинської

1 читець. В  мене  так  болить  душа,

         Коли  бачу ,  як  країна,

         Рідна  ненька – Україна,

         Помирає  на  очах.

         Коли  бачу,  як  страждає,

         Стогне,  плаче,  мов  дитя

         І  благає  зупиниться:

         « Люди,  прошу,  схаменіться!

         Навкруги  ви  озирніться,

         Подивіться,  що  зробили

         Зі  своєї  України?

         Що  ви  з  неї  поробили?

         Україну  розділили,

         Мов  скажені  злії  пси,

         Розірвали  на  шматки.

         І  тепер  від  болю  стогне

         І  у  Бога  щиро  просить :

         -Зупиніться!  Зупиніться!

         Крові  нам  не  треба  лити!

         Боже,  прошу  захистити

         Україну  від  війни.

         Щоби  мир  настав  в  країні,

         Щоби  люди  дружно  жили,

         Щоби  їздили  у  гості

         І  в  серцях  не  було  злості!

         Миру,  Злагоди, Любові

         Українському  народу!

Я запитую  у  себе, питаю

у вас, у людей,

Я питаю в книжок,

роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць,

той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули,

що ми – українці?

І що в нас є душа,

повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума,

яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні –

таки український народ,

А не просто юрба,

що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш – у пісні,

а не у барилах вина,

І що щедрість – в серцях,

а не в магазинних вітринах.

І що є у нас мова,

І що українська вона,

Без якої наш край –

територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу

і до кожного з вас: - Говори!

Говорімо усі, хоч ми

й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе:

«Відколи, з якої пори

Почали українці

себе у собі забувати?..»

Вчитель. Дорогі  мої  українці!  Будьте  патріотами  свого  краю,  своєї  Батьківщини.   Любіть  Україну  і в  горі  ,  і  в  радості;   і  багату,  і  убогу,  бо  це  ваша рідна  земля. Будьмо  одностайні,  бо  роз’єднаність,  невміння  дійти  згоди  у    суспільстві  дуже  шкодять  нашому благополуччю,  затьмарюють радість  життя.  Тільки  мир,  злагода,  взаєморозуміння,  подолання  особистого  егоїзму  принесуть  щастя,  впевненість  у  майбутньому.  І  тут  варто  згадати  слова  видатного  українського письменника Г.  Сковороди:

«Де  злагода  в  сімействі,

Там  мир  і  тишина,

Щасливі  там  люди,

Блаженна  сторона.»

Сьогодні  ми  маємо  свою  державу,   прагнемо  до її   цілісності,  поважаючи  її народи  та  мови,  бажаємо  жити  в  мирі  і  злагоді  з  сусідами. А  про страшні  роки  війни, окупації  та  голоду  дізнаватися  тільки  з  книжок.

Українці  мої  -  єднаймося!  Бо  ми одна  родина,  одна  сім’я  і матір  у  нас  одна,  ім’я  якій  -  Україна!!!

Слава  Україні!

                       ( Звучить  пісня

 «Молитва  за  Україну»  вірші О. Кониського,  музика М. Лисенка)