Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 14.05.2024, 12:46

Попівська загальноосівтня школа І-ІІ ступенів

Меню сайту
Категорії розділу
Сценарії бібліотечних свят [4]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Сценарії бібліотечних свят » Сценарії бібліотечних свят

Мій рідний край – Черкащина єдина

                     Мета: виховувати любов до рідного краю , вміти шанувати славетні  

                                     імена   наших земляків, берегти та примножувати  всі багатства    

                                     Черкащини.

                   

            Вчитель: Для початку давайте з”ясуємо , що означає  “рідний край”. Це поняття дуже широке. Через усе життя люди проносять любов до рідного краю. З особливим почуттям вони ставляться до тих місць де народилися , де проходило їх дитинство та юність, де проходять роки зрілого життя .

             Нашою Батьківщиною ми вважаємо всю Україну. Але разом з тим під поняттям “рідний край” розуміють і порівняно невелику територію, яку займає село, місто та їх околиці .

            Сьогодні ми будемо говорити про Черкащину, тобто середнє між великою Батьківщиною – Україною ( держава, де ми живемо ) та малою батьківщиною кожного з вас (село , де ви мешкаєте).

            Села, як і люди, мають свої біографії І у кожного вона неповторна. Тільки у селі людина може так тісно спілкуватися з природою, розуміти її душею і серцем , милуватися неповторною красою. Наше село Попівка   , є для вас маленькою Батьківщиною. В кожного є своя хата, стежина від якої скоро поведе вас у далекий пізнавальний світ.

            Учень.                                        

                                                                    Моє  рідне  село.

Від  Маньківки  недалеко  є  село,

В  якому  я  живу.

Воно  єдине  і  найкраще

Я  правду,  друзі  ,  вам  кажу!

Це  -  Попівка,  рідна  й  мила,

Де  народилась  і  росту,

Бо  тут – родина,  друзі,  школа

У  яку  щоднини  я  ходжу.

Для  мене  все  тут  любе  й  найдорожче –

Ставок і  безкраї  пшеничні  поля

І  шлях від  школи  і  до  дому

Мені  ніяк  не  набрида.

Та  що  казати -  слів  немає,

Лиш  можна  висловитись  так:

Попівка -  ти  мій  рідний  краю,

Тебе  люблю  я  і  гадаю,

Що  в  світі  кращої  немає!

Бо  дух  землі  святий  і  рідний

Вдихаєш  ти  із  дня  у  день.

Село  моє,  для  мене  ти  єдине,

Я  так  кажу,  бо  я  люблю  тебе!

 

                 Вчитель.   Серед  областей  нашої держави Черкаська – “ наймолодша дочка України”,  бо була утворена пізніше від усіх – 7 січня 1954 року. До  складу нової області ввійшли три міста обласного підпорядкування –Черкаси , Сміла, Умань і тридцять районів Київської , Полтавської, Кіровоградської та Вінницької областей. Площа Черкаської області становить 20,9 тис. кв. км .Обласний центр –м.Черкаси.

                Учень.        Моє село, Уманщина , Черкащина,

Що є рідніше, для нас, для всіх.

Хто тут народився,

Зробив свої перші кроки.

І , мабуть, немає ріднішого тобі

Куточка на землі, що сягає сивої давнини.

                Вчитель.    У самому центрі України , на берегах Дніпра , що перерізає навпіл наш край, розкинулись зелені луки, безкраї поля, сади і ліси Черкаської області.

                Учень.     Гляньте, яка Черкащина чарівна

   Гарна, немов би казкова царівна

   Сади , гаї , голубі небеса

   Глибинна , бентежна , велична краса.

                Учениця.                Цікаво знати

            Звідки пішла назва м.Черкаси ? Щодо цього існування  існує кілька припущень.Ось одна з них. Князь Олег покликав черкесів (народи з Кавказу) , а пізніше за пограбунки і розбої, які вони чинили, вигнав їх геть.Черкеси пішли на південь і оселилися на берегах Дніпра , де їх почали називати черкасами – “воїни, войовничі люди”. Жителі сусідніх поселень Київської Русі Черкасами  почали називати і місце, де жили черкеси.

                 Учень.    Черкаси – обласний та районний центр. Місту вже більше 700 років.Протягом усієї історії Черкаси були в центрі історичних подій , які відбувалися  в  Україні.

          Сьогодні це сучасне місто, що розкинулося вздовж берега Дніпра, з річковим портом. Його окрасою та культурними надбаннями є обласний музично-драматичний театр ім.Т.Г.Шевченка, обласний краєзнавчий музей. Діють також художній музей та музей книги “Кобзар”, ляльковий театр. В Черкасах є пам”ятники Т.Шевченкові, Б.Хмельницькому , І.Підкові, В.Симоненкові та іншим відомим людям , меморіальний комплекс на Пагорбі Слави.

                 Учениця.  Черкаську область по праву називають Шевченковим краєм.Великий поет народився в с.Моринцях Звенигородського району. Поховали на Чернечій горі поблизу міста Канева..Для вшанування його пам”яті створено Шевченківський заповідник “Батьківщина Т.Шевченка” і  Національний заповідник у м.Каневі.

                      Учень.     Великий Кобзарю!

Ти живеш і в наші дні,

Ти з нами в праці і в борні

Ти з нами йдеш до сонця –сходу ,

Ти правди вільності пророк.

                     Учениця 1.   Кобзарем ми його звемо,

Так від роду і до роду

Кожен вірш свій і тому

Він присвячував народу.

 

                                     2.  Ніжну матір і дитину

він прославив серцем чистим

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим.

 

                                     3.  Ось чому в сім”і великій

У саду квіток прекрасних

Буде жити він навіки,

Як безсмертний наш сучасник.

                        Учень.   Умань – старовинне українське місто, яке розташоване в мальовничій місцевості на обох берегах невеличких річок Уманки і Кам”янки. В акті польського сейму від 1609 року згадується “пустош Умань” , яка була пожалувана брацлавському старості Калиновському.Зараз Умань –наш районний центр, друге за величеною місто області.

                        Учениця.   Гордістю Умані є чудовий старовинний пак “Софіїївка”, започаткований  в кінці 18 століття. Крім Софіївки в Умані є багато інших пам”яток культури і історії .

Для кого ж створено фонтани, гроти, арки

І що історія говорить нині ?

Все для Софії , дивної гречанки,

Котра була подібна до богині.

 

 

                     Вчитель.   Зараз мені хочеться , щоб усі замислилися над тим, для чого ми живемо у цьому світі. Вважаю , що погодитесь зі мною , коли скажу , що наше призначення на землі – робити добро один одному, любити ближнього, рідний край , де народилися , свою Вітчизну.

Учень.   Де степ широкий, наче море,

Де дише пахощами гай,

Де небо зоряне, прозоре –

То мій , святий, чкдовий край.

 

Учень.  Де житом ниви зеленіють,

Де пісня жалібно луна ,

Де хати вишеньках біліють-

То мила, рідна  сторона.

                     Вчитель.   Дорогі діти! Шануйте свій народ, його мову, землю свою, рідний край , бо ми частинка вього цього рідного і близького. І якщо ви не живете в отчому домі , не забувайте своїх батьків, прийдіть до рідного порогу, провідайте те подвір”я , в якому пройшли перші ваші весни, напийтеся води з криниці , віддайте хвилини пам”яті перед цими святими оберегами вашого дитинства.

                       На  завершення я хочу побажати усім вам справжньої любові до краю , де живете , до України. Хочу , щоб усі ми вірили в щасливе майбутнє нашої держави, щоб уміли боротися за її оновлення .А для цього варто  вчитися , багато працювати над собою.

 

Категорія: Сценарії бібліотечних свят | Додав: dku (16.12.2015)
Переглядів: 1540 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук

Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz